post

Почну оригінально, як для терапевта у методі позитивної психотерапії.

Вірю, що хронічні хвороби за своєю природою «кармічні», тобто мають латентний причинно-наслідковий потенціал і виникають лише тоді, коли одна або інша проблема довго не вирішувалася на психофізичному рівні, тому з часом перейшла на фізичний.

По суті, негативні емоції стають причиною усіх відхилень від норми психобіофізіологічного гомеостазу організму. Пам’ятаєте вислів: «Усі хвороби від нервів»? І тут навіть не йдеться про такі макростесори, як смерть рідної людини, розлучення, зрада, позбавлення волі та інші.

Найчастіше за такими емоціями як гнів, образа, страх, провина, сором криються часто повторювані проблеми соціального характеру, так звані мікростресори.

Якби людина жила усамітнено на безлюдному острові, на кого б їй гніватися, кого соромитися, перед ким відчувати провину?  Усі негативні емоції з’являються лише в процесі соціалізації, внаслідок дисгармонії способів поведінки людини зі способами поведінки інших людей.

Ми усі різні, сім’ї наші також різні, незважаючи на століття «причісування» суспільства під «совєцький гребінець». Тож, поведінка наша також різниться.

У процесі виховання людини, її подальшої соціалізації та пережитих конфліктів утворюється певний набір характерних для людини актуальних здібностей. Кожна зі здібностей, як зрештою і все в цьому світі, має негативну і позитивну сторону, залежно від її (здібності) потенціалу. Тобто, якщо ви пунктуальні, то негативною формою цієї здібності є два крайні потенціали (манія пунктуальності та постійна непунктуальність). Одним словом, найбільш «соціалізованим», екологічним, як тепер модно казати, є середній потенціал будь-якої актуальної здібності.

Позитивна психотерапія виділяє чотирнадцять основних первинних та чотирнадцять вторинних здібностей. Первинні здібності (здібності «любити») являють собою базис, на якому розвивається надбудова вторинних здібностей (здібностей «знати»). До первинних здібностей віднесені емоційно-орієнтовані категорії, такі як:

  1. Терпіння (здібність чекати з розумінням), швидше – толерантність
  2. Час (відчувати, розподіляти, приділяти)
  3. Контакти (злиття, диференціація, відділення)
  4. Довіра (світу, собі, іншому)
  5. Приклад (успадкування, наслідування, зразок, ідеал)
  6. Надія
  7. Ніжність
  8. Прийняття (здібність дати право бути)
  9. Віра/Релігійність/Сенс
  10. Сексуальність
  11. Впевненість – в «окейності»
  12. Впевненість – в здібностях
  13. Сумнів (в традиціях / авторитеті / досвіді)
  14. Цільність / Цілісність / Єдність

До вторинних здібностей відносять психосоціальні норми, орієнтовані на досягнення, діяльність:

  1. Порядок (акуратність, системність послідовність)
  2. Охайність (чистота)
  3. Пунктуальність
  4. Стриманість (ввічливість, такт, «вихованість»)
  5. Прямота (чесність, щирість, відкритість)
  6. Точність (ретельність, однозначність)
  7. Обов’язковість (сумлінність, відповідальність)
  8. Ощадливість (економія)
  9. Послух (підпорядкування, влада)
  10. Справедливість (об’єктивність)
  11. Вірність (відданість)
  12. Старанність (старанність, ретельність)
  13. Цілеспрямованість (досягнення, успіх, результат)
  14. Надійність (благонадійність)

Якщо усі наші актуальні здібності формуються в процесі соціалізації, то вони, очевидно, відповідають соціокультурній системі відносин, в якій ми виросли. З транскультурної точки зору чітко відстежується, що первинні здібності такі, як любов, довіра і товариськість, більш виражені в східних культурах, а вторинні здібності, такі як акуратність, пунктуальність і охайність, властиві західній культурі.

Тож, якщо ви хочете заміж у Німеччину, не чекайте від свого коханого надщедрості. А якщо поїдете до коханого в Сирію, то готуйтеся постійно приймати гостей.

Засвоєні нами протягом життя актуальні здібності, в якості концепцій (установок, девізів, правил), переносяться в наше самосприйняття і визначають нашу свідомість, наш світогляд, принципи сприйняття людиною навколишнього світу і принципи вирішення проблем.

Важливо розуміти, що «усі люди гарні», увесь перелічений набір актуальних здібностей притаманний кожній людині, яка живе у суспільстві. Різниця полягає лише у ступені вираження тієї чи іншої здібності.

Повністю актуальні здібності проявляються тільки в тому випадку, коли вони складають єдиний комплекс. Якщо людина надає підвищене значення тільки тій здібності, яку вона має в даний момент, то вона буває так засліплена її значущістю, що не помічає інших цінностей і здібностей ні у себе, ні у партнера.

Сильний резонанс, що виникає при порушеннях вторинних здібностей, можна пояснити тільки специфікою емоційних відносин між людьми.

Щоб змінити потенціал своїх здібностей потрібна дуже сильна мотивація, яка здатна змінити свідомість людини і, як наслідок, – змінити поведінкові стереотипи.

Тож, якщо потенціал будь-якої з ваших актуальних здібностей не співпадає з потенціалом цієї ж здібності у партнера – виникає конфлікт.

Наприклад, ви надпунктуальна людина, а партнер звик спізнюватися. Добре, якщо ви чоловік, а ваш непунктуальний партнер жінка. А якщо навпаки? І змінити це зазвичай дуже важко, практично неможливо. Тому ви повинні бути готові до того, що цей «незначний» конфлікт буде у ваших стосунках постійно.

Поряд з тим, тільки будучи недостатньо терпеливим, ми можемо сердитися на відсутність пунктуальності. Що для кожного з нас означає «бути терпеливим», також важливе питання. Якщо ви виявляєте пасивне терпіння, а не терпеливість [1], тобто просто дозволяєте партнеру будь-що, без усвідомлення ситуації (терпите і страждаєте, накопичуючи образу), конфліктний потенціал буде лише зростати. Якщо ж ви не просто терпите, зціпивши зуби, а чітко розумієте, чому ви це робите (або чому робити цього не варто) і це розуміння додає вам впевненості – конфлікт буде вичерпано.

Часте повторювання подібних «незначних» конфліктів викликає стресову ситуацію і як наслідок – «прокидаються» хронічні захворювання.

Щоб запобігти виникненню і загостренню хвороб, потрібно зменшити конфліктний потенціал спілкування зі своїм оточенням. Насамперед слід усвідомити, де знаходиться конфлікт і усунути його відповідним чином.

Більше того, у вас буде шанс зрозуміти, що ваші здібності і здібності партнера комплементарні, тобто доповнюють і збалансовують ваші стосунки)

Для цього слід розібратися з первинними і вторинними здібностями, які заважають у спілкуванні. Відмітьте (від 1 до 10) потенціал своїх актуальних (первинних і вторинних) здібностей і здібностей партнера. Але не забувайте, що це буде лише частина правди – ваша правда. Потім цю ж дію має виконати ваш партнер – оцінити ваші і свої актуальні здібності. І це ще не вся правда. Після того, коли ви обговорите те, що у вас вийшло, ви матимете можливість викристалізувати правду. Якщо не зможете, а це, повірте, не легко – шукайте фахівця, який вам у цьому допоможе. Як тільки ви усвідомите «де собака зарита», подальші дії – лише «справа техніки».

Бажаю любові!

 Джерела:

  1. Пезешкиан Н. «Психотерапия повседневной жизни: тренинг разрешения конфликтов»
  2. Пезешкиан Н. «Как позитивно преодолеть усталость и перенапряжение»

 © Майя Лукова, maya.kiev.ua


[1] Мовознавці чітко розрізняють поняття “терпіння” та “терпеливість”, “терпимість” (толерантність). Наприклад, к “Молитві у терпінні”, звертаючись до Бога, християни просять: “Прийми це моє терпіння як покуту за мої гріхи…” І навпаки: “Пошли мені, Господи, Твою ласку витримати в надії й терпеливості так довго, доки Тобі це подобається”. А російські вислови “имей терпение”, “терпение лопнуло” науковці радять не перекладати буквально, а вживати природні українські вислови “будь терпеливим”, “терпець увірвався”. Тож очевидно, що на відміну від “терпеливості”, “терпіння” – це лише допущення фізичного існування іншого, чи будь-яких відмінностей, але – без поваги, сприйняття та розуміння. Отже, в нашому контексті не “терпіння” (страждання, нещастя), а “терпеливість, “терпимість” (витримка, розуміння, сприйняття партнера таким, який він є).